МОДЕЛІ ВИХОДУ КРАЇН ІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КОЛИШНЬОГО СРСР У ПОРІВНЯННІ З ПСИХОАНАЛІЗОМ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Анотація

Залежна поведінка - це складне явище, яке включає як індивідуальні психологічні механізми, так і соціальні структури. Ця стаття розглядає моделі залежної поведінкикраїн колишнього СРСР та здатність або відсутність їх виходу в автономне становище.Особливий акцент робиться на ролі осуду як елемента, що утворює залежну поведінку, що є вираженням Супер-его в психоаналітичній моделі З.Фройда (Freud, 1923). У суспільствах, де механізм засудження відіграє домінуючу роль, залежність посилюється, оскільки люди змушені дотримуватися колективних норм, не маючи можливості сформувати автономну ідентичність (Klein, 1946). Цей психоаналітичний підхід може бути перенесений на функціонування країн колишнього СРСР та СНД, де система жорсткого Супер-Его утворила авторитарні моделі взаємодії, придушуючи ініціативу та здатність до автономного об’єднання. Як результат, залежна поведінка фіксується не лише на рівні індивідуальних стратегій, а й у державних установах, що підтримує патерналізм та очікування зовнішньої допомоги замість розвитку незалежності.

На прикладі України проаналізовано, як зміна моделі ідентичності через повагу до кожного громадянина, визнання його думки та прийняття різниці в поглядах може сформувати незалежність держави. Це можливо через інтеграцію автономних утворень, здатних до діалогу та співпраці, коли,не побоюючись осуду та репресій, є можливість отримати свій власний стиль мислення та сформувати ідентичність. Важливо відмітити, що цей аналіз спрямований на осмислення вбудованих структур мислення, які продовжують здійснювати вплив на суспільство, які досі формують нашу систему і від якої ми можемо звільнитисяабо ні.