МІСЦЕ АРХЕТИПІВ У МИСТЕЦТВІ CАТОШІ KОНА: ЮНҐІАНСЬКИЙ АНАЛІЗ АНІМАЦІЙНОГО СЕРІАЛУ «АГЕНТ ПАРАНОЇ»
Анотація
Актуальність теми зумовлена тим, що творчість режисера Сатоші Кона, зокрема анімаційний серіал «Агент Параної», попри значне міжнародне визнання, досі залишається недостатньо дослідженою в українському культурному й академічному контексті. Особливо актуальною є потреба проаналізувати, як архетипи колективного несвідомого за Юнґом проявляються в сучасних мистецьких творах, впливаючи на формування суспільної свідомості. Це може бути корисним у контексті роботи з підлітками та молоддю, серед яких аніме користується особливою популярністю, враховуючи їх потребу у пошуку відповідних моделей, що зможуть відобразити їх внутрішні переживання. Аніме в цьому контексті стає важливим джерелом пізнання себе та світу через яскраві, привабливі та складні
образи.
Метою дослідження є виявлення й аналіз символічного навантаження образів серіалу «Агент Параної» через призму юнґіанської психології. Дослідження орієнтоване на розкриття ролі ключових архетипів, зокрема Тіні й ескапізму, в сюжетній структурі та характерології персонажів.
Методологія дослідження ґрунтується на теоретичному аналізі основних понять аналітичної психології Карла Юнґа. Застосовано методи порівняльного аналізу для співставлення сюжетних ліній і персонажів серіалу з юнґіанськими концепціями. Окремо враховано соціокультурний контекст Японії як простору кризи та тривожності, що впливає на формуванняобразів і наративу.
Результати роботип оказують, що персонаж Шонен Бато виступає яскравим втіленням колективної Тіні суспільства, яка уособлює приховані страхи, агресію та невирішені внутрішні конфлікти. Іграшка Маромі символізує втечу від реальності (ескапізм), пропонуючи ілюзію захисту й спокою, але насправді лише поглиблюючи внутрішні проблеми персонажів.
Ключові висновки: «Агент Параної» демонструє, що зустрічі з власною Тінню є необхідним етапом індивідуації та психічної інтеграції особистості. Водночас серіал підкреслює небезпеку ескапізму як джерела масової параної, яке заважає прийняттю реальності та особистісному зростанню, що відповідає головним постулатам юнґіанської психології.
Посилання
Cargill, T. F., Hutchison, M. M., & Ito, T. (1996). Deposit guarantees and the burst of the Japanese bubble economy. Contemporary Economic Policy, 14(3), 41–52. https://doi.org/10.1111/j.1465-7287.1996.tb00623.x
Chambers, S. N. I. (2012). Anime: From cult following to pop culture phenomenon. Elon Journal of Undergraduate Research in Communications, 3(2). http://www.inquiriesjournal.com/articles/836/2/anime-from-cult-following-to-pop-culture-phenomenon
Chang, C. (2022, May 1). The brat with a bat: Exploring the dark psychology of Satoshi Kon’s paranoia agent. Grey Matters at Vassar College. https://www.greymattersjournalvc.org/articles/issue4/blog-post-title-one-9py35-tencr-xe6rl-egjen-wp2pr-elzt4
Chang, Y.-J. (2013). Satoshi Kon’s Millennium Actress: A feminine journey with dream-like qualities. Animation, 8(1), 85–97. https://doi.org/10.1177/1746847712467571
Choo, H.-J. (2014). A study on persona of double-sided characters shown in Satoshi Kon’s works. Cartoon and Animation Studies, 35, 181–208. https://doi.org/10.7230/KOSCAS.2014.35.181
Halfmann, A., & Reinecke, L. (2021). Binge-watching as case of escapist entertainment use. In P. Vorderer, & C. Klimmt (Eds.), The Oxford handbook of entertainment theory (pp. 181–203). Oxford University Press. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.24690.25288
Johnson, R. A. (1991). Owning your own shadow: Understanding the dark side of the psyche. HarperSanFrancisco.
Josephy-Hernández, D. E. (2019). Reflections on the translation of gender in Perfect Blue, an anime film by Kon Satoshi. MonTI. Monografías de Traducción e Interpretación, (4), 309–342. https://doi.org/10.6035/MonTI.2019.ne4.11
Jung, C. G. (2014). The archetypes and the collective unconscious. Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315725642
Jung, C. G. (2020). Modern man in search of a soul. Routledge.
Leigh, D. J. (2011). Carl Jung’s archetypal psychology, literature, and ultimate meaning. Ultimate Reality and Meaning, 34(1–2), 95–112. https://utppublishing.com/doi/pdf/10.3138/uram.34.1-2.95
Liang, J. (2024). Tearing through the screen: Diegetic credits, dialogic media, and fictional reality in Kon Satoshi’s Paprika. Japan Forum, 36(3), 257–283. https://doi.org/10.1080/09555803.2024.2332173
Mishra, M., & Mishra, M. (2014). Animated worlds of magical realism: An exploration of Satoshi Kon’s Millennium Actress and Paprika. Animation, 9(3), 299–316. https://doi.org/10.1177/1746847714545939
Napier, S. (2006). “Excuse Me,Who Are You?”: Performance, the gaze, and the female in the works of Kon Satoshi. In S. T. Brown (Ed.), Cinema Anime (pp. 23–42). Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1057/9781403983084_2
Pendse, S. R., Nkemelu, D., Bidwell, N. J., Jadhav, S., Pathare, S., De Choudhury, M., & Kumar, N. (2022). From treatment to healing: envisioning a decolonial digital mental health. In CHI 2022: Conference on human factors in computing systems.(pp.1–23). Association for Computing Machinery (ACM). https://doi.org/10.1145/3491102.3501982
Perkins, C. (2019). Kon Satoshi and Japan’s monsters in the city. Nordlit, (42), 141–152. https://doi.org/10.7557/13.5009
Portadin, M. A. (2006). The use of popular film in psychotherapy: Is there a “cinematherapy”?. Massachusetts school of professional psychology. https://www.cinematherapy.com/pressclippings/Portadin-dissertation.pdf
Roesler, C. (2020). Märchen der spätmoderne – spielfilme in der psychotherapie. Forum der Psychoanalyse, 36(2), 199–216. https://doi.org/10.1007/s00451-020-00387-5
Sacilotto, E., Salvato, G., Villa, F., Salvi, F., & Bottini, G. (2022). Through the looking glass: A scoping review of cinema and video therapy. Frontiers in psychology, 12, 732246. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.732246
Saint-Oyant, M. (2017). Queering animation: The animated aesthetics of queerness in the works of Satoshi Kon. [Master’s thesis, University of Colorado at Boulder]. CU Scholar – University of Colorado at Boulder. https://scholar.colorado.edu/concern/articles/kp78gh08h
Shedlosky-Shoemaker, R., Costabile, K. A., & Arkin, R. M. (2014). Self-expansion through fictional characters. Self and Identity, 13(5), 556–578. https://doi.org/10.1080/15298868.2014.882269
Singer, T. (2006). The cultural complex: a statement of the theory and its application. Psychotherapy and Politics International, 4(3), 197–212. https://doi.org/10.1002/ppi.110
Teodorescu, A. (2016). Blurring the screen: the fragmented self, the database, and the narratives of Satoshi Kon. Ekphrasis. Images, Cinema, Theory, Media, 15(1), 63–74. https://www.ekphrasisjournal.ro/docs/R1/15E6.pdf
Teymoori, A., Bastian, B., & Jetten, J. (2017). Towards a psychological analysis of anomie. Political Psychology, 38(6), 1009–1023. https://doi.org/10.1111/pops.12377
Uy, M. A. C., Chen, M. M. W., Serafica, M. C. A. P., & Orozco, J. A. B. (2023). Fantasy or reality: A comparative analysis of how Satoshi Kon depicts psychosis. Animo Repository. https://animorepository.dlsu.edu.ph/conf_shsrescon/2023/paper_mps/2/
von Franz, M.-L. (1985). Der schatten und das böse im märchen. Kösel.
von Franz, M.-L. (1999). Archetypal dimensions of the psyche. Shambhala Publications. 1997.
